ПРИПОРУ́ЧЕНИЙ, а, е, заст. Дієпр. пас. мин. ч. до припоручити. Годі так на слово вірити виборним членам, пора хоч раз гаразденько подивитися, що ними зроблено і чи цілі лиш припоручені декому грошики (Панас Мирний, III, 1954, 375);
// припоручено, безос. присудк. сл. — Мені припоручено, — додав він, — обдивитися лоєштські виноградники, щоб запевнитися, чи вільні вони від філоксери (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 198); «Комусь із них припоручено доставити до Варшави і наші гроші», спало мені на думку (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 102).
ПРИПОРУЧЕНИЙ
Тлумачення слова