ПРИПОРОШЕНИЙ

ПРИПОРО́ШЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до припорошити. Сірий, припорошений весняною пилюкою степ збігає на південь і стигне там голубим маревом (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 72); Низенький горбатий, з довгими чіпкими руками, у припорошеному борошном одязі, він, мов кібець, стежив своїми жвавими розумними очицями за кожним селянином (Анатолій Шиян, Баланда, 1957, 22); На палубі, припорошеній снігом, виразно темніли свіжі сліди від чобіт (Олесь Донченко, IV, 1957, 425);  * Образно. Припорошені віками й лихоліттями історико-археологічні скарби — невід’ємний набуток нашої духовної культури (Літературна Україна, 24.I 1969, 4);  * У порівняннях. В променях прожекторів холодно засвітився його чуб, весь білий, наче припорошений снігом (Василь Кучер, Голод, 1961, 456);
//  у знач. прикм. Трохи запилений. Він хутко витяг з-під столу дубову рамку. З-за припорошеного скла на репетитора глянув офіцер з аксельбантами і низкою орденів на випнутих колесом грудях (Петро Панч, В дорозі, 1959, 53); Входить Дмитро Шелест у припорошеному костюмі, в чоботях (Микола Зарудний, Антеї, 1962, 217).