ПРИПІ́К, у, чол. Те саме, що припічок. Переставивши каганця з столу на припік, Маринка заходилась розбавляти у ночвах окріп (Арсен Іщук, Вербівчани, 1961, 215); Затулка од печі валялась на долівці, а на припіку сірів вигорнутий попіл (Євген Гуцало, З горіха.., 1967, 8).
ПРИПІК
Тлумачення слова