ПРИПЕРТИЙ

ПРИПЕ́РТИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до приперти. Опинившись за стадіоном, Терезка помітила Бобальку, який стояв на сідлі велосипеда, припертого до паркана, і стежив за грою (Михайло Томчаній, Готель.., 1960, 209); Попід стіною стояли з піднятими руками штабісти. Серед них Світлана одразу впізнала незграбно приперту багнетом до стіни постать генерала Ревіна (Олесь Гончар, II, 1959, 99); — Нікуди не треба передавати. Почула [Любов Прохорівна] за дверима, обернулася, неначе хотіла раптово кинутися на порятунок Мухтарова, так припертого її Женіком (Іван Ле, Міжгір’я, 1953, 185); Полковникові здалося, що Панчоха припертий до стіни запитаннями Ходкевича, і він знов присікався до нього (Іван Ле, Наливайко, 1957, 275); Припертий на слизьке, німець, зрештою, добував із своєї торби нещасну копійчану бірку (Олесь Гончар, Таврія, 1952, 154); Вони ввійшли в невеличкий дворик, де стояла стара, схожа на шопу хата, приперта задньою стіною до крутого схили гори (Петро Колесник, Терен.., 1959, 56).