ПРИПЕ́РЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРИПЕРЧИ́ТИ, перчу, перчиш, док., перех.
1. Додавати до страви трохи перцю. Ой варила мама рибу та й не приперчила, Ой любила мама хлопці та й мене навчила (Коломийки, 1969, 121).
2. перен., розм. Вставляти в мову дотепні, гострі слова, вирази, жарти. Він умів сказати потрібні слова, приперчити їх, додати народної мудрості (Юрій Яновський, Мир, 1956, 293); Трудно було впізнати в ньому того нестриманого на мову робітника, що рідко коли вимовляє два слова, не приперчивши їх добре… (Юрій Шовкопляс, Інженери, 1956, 334).