ПРИПЕ́РЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до приперчити. На столі шматок печені, Два фрикаси [фрикасе] приперчені (Іван Франко, XII, 1953, 387); І Кущ і Турчин — неначе сковані ланцями.. Коли б вони з першої стрічі повели легку, невимушену розмову, приперчену грубими чоловічими жартами, скраплену дотепами… (Юрій Мушкетик, Серце.., 1962, 141).
ПРИПЕРЧЕНИЙ
Тлумачення слова