ПРИПАРЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПРИПАРИТИ, рю, риш, док.
1. перех. Прикладати що-небудь гаряче, перев. вогке з лікувальною метою. А все то жінка! Як візьме коло його [дитини] панькати, тупцяти, як візьме припарювати, та виливати, та облизувати, то, дивись, вже моя дитина й очуняс! (Нечуй-Левицький, I, 1956, 120).
2. неперех. Припікати при підвищеній вологості повітря (про сонце). Припарювало сонце, рослина мліла (Костянтин Гордієнко, II, 1959, 59);
// безос. — Буде дощ, онучко, кості мені ломить та ще й припарює з самого ранку дуже (Юрій Збанацький, Старший брат, 1952, 83).