ПРИПА́ДКОВИЙ, а, е. Прикм. до припадок1. На припадковий біль голови у Вронського зараз ладила [мадярка] лимонаду (Осип Маковей, Вибр., 1954, 121).
ПРИПАДКО́ВИЙ, а, е, діал. Випадковий. Що вона має тепер шукати в парку? Тепер осінь, парк майже порожній, а тих кілька припадкових гостей, що являються в нім ще десь-не-десь, то ще не товариство (Ольга Кобилянська, I, 1956, 408); Тарас думав спочатку, що ся стріча в товаришами то тільки така припадкова, але невдовзі річ вияснилася, що то було все умовлене, щоби ще раз попрощатися з Тарасом (Степан Ковалів, Світ.., 1960, 70).