ПРИП’Я́ТИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до прип’яти. Нартал на своєму місці, прип’ятий ще важчим ланцюгом, але довшим, так, що може сидіти коло стовпа (Леся Українка, II, 1951, 467); Човен гойдався, прип’ятий ланцем до колоди (Леонід Первомайський, I, 1958, 345); На голові соболевий шлик з струсевим пером, яке коштовним діамантом прип’яте (Михайло Старицький, Облога.., 1961, 23); Він знав, що всі солдати, які до цієї хвилини лежали прип’яті до землі фланкуючим вогнем німецьких кулеметів, піднялись (Натан Рибак, Час, 1960, 12).
Сидіти (стояти), як прип’ятий — сидіти (стояти) непорушно. Андрій лишився один. Він сидів, як прип’ятий, навіть не здатний відірвати щоки від молодої топольки (Олекса Гуреїв, Наша молодість, 1949, 9).
ПРИП’ЯТИЙ
Тлумачення слова