ПРИНЕ́СЕНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до принести. Надя шелестіла сторінками принесеної книги, перегортала їх, а сама думала про Андрія Осокіпа (Дмитро Ткач, Плем’я.., 1961, 191); З його коротенького бобрикового пальта сипались додолу краплинки принесеного знадвору дощика (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 248); Тамара намагалася розважити Марину Хомівну, розповідала їй про принесені Зарою новини (Антон Хижняк, Тамара, 1959, 194); Голі.. кущики саксаулу й невідомо звідки принесені вітром прозорі кулі перекотиполя — ось і все, що бачив тут Шевченко, блукаючи в околицях Кос-Аралу (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 291); Із дальніх, із чужих країн, Принесений сюди війною, Шукав гучної слави він (Микола Зеров, Вибр., 1966, 413); Зимові присмерки поволі спускалися на засніжену землю, де вже з’явилися перші проталини, принесені передвесняною відлигою (Спиридон Добровольський, Очаківський розмир, 1965, 202); — Великі жертви, принесені нами в ім’я свободи і незалежності нашої Батьківщини,.. не минули марно і увінчалися повною перемогою над ворогом (Олесь Гончар, III, 1959, 440);
// принесено, безос. присудк. сл. Тільки що принесено твого листа з пошти, Вірусенько (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 127).
2. у знач. ім. принесене, ного, сер. Те, що приніс хто-небудь. Слободяни та козаки кинулися за Урал з відрами молока, вареними яєчками, смаженою рибою, курами та іншою птицею, цеберками борщу та каші. Голодні валкові та погоничі верблюдів вмить розкуповували принесене (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 243); [Мартіан:] Ти принесла мені вечерю? [Альбіна (ніяково, поставивши принесене на лавку):] Та… Се Люцілла конче напосілась, щоб я твоїм пенатам віднесла (Леся Українка, III, 1952, 313).