ПРИНАЛЕ́ЖНІСТЬ, ності, жін., рідко.
1. Стан за значенням приналежний. Розташування цього будинку на території залізничної зони одгородження свідчило про його приналежність до майна наркомшляхів (Микола Трублаїні, I, 1955, 81); Національна приналежність члена гуртка [читання] ніколи не спливала наверх брудним накипом ворожнечі (Петро Колесник, Терен.., 1959, 44).
2. Те, що є складовою частиною чогось, органічно властиве кому-, чому-небудь. І однакові початки, і ретардація, і негативні порівняння, і тавтологія, і постійні епітети не є винятковою приналежністю українських дум (Максим Рильський, IX, 1962, 228).