ПРИМИ́РЛИВО. Присл. до примирливий 2. — Ну, годі вже, годі, — примирливо обізвався Гаврило, намагаючись загасити сімейну сварку (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 238); Данило примирливо посміхнувся (Петро Панч, Синів.., 1959, 8); Тепер, коли Ліна теж працювала, Павло сприймав домашні безпорядки і невправку дружини примирливо (Анатолій Хорунжий, Місто.., 1962, 95).
ПРИМИРЛИВО
Тлумачення слова