ПРИМИКАТИ, аю, аєш, недок., ПРИМКНУТИ, ну, неш, док.
1. перех. Прикріплювати що-небудь до чогось за допомогою замка. Поночі примикав [перевізник] натомленого човна (Євген Гуцало, Скупана.., 1965, 7);
// Закривати на замок. [Марко:] Ані слова! Назад! (Воб злякано відходить ліворуч. Марко за ним і примикає двері) (Мирослав Ірчан, I, 1958, 129); Рахівницю теж поклав [Русак] у невеличку шафу, примкнув дверцята (Юрій Збанацький, Малин. дзвін, 1958, 186).
Примикати багнет — закріплювати багнет у рушниці.
2. перех. Зближувати один до одного краї чого-небудь;
// Прикривати (повіки, губи). Як Поля подавала йому їсти, то примикав [Антонас] очі, немов соромився її (Мирослав Ірчан, II, 1958, 302); Мотря примикає повіки і мріє, мріє, мріє… (Ірина Вільде, Винен.., 1959, 16).
♦ Примкнути рот (губи): а) замовкнути. Як лишень діждався тої хвилини, що О. Альойзій примкнув рот, у той же раз говорив [Микола] своє далі (Лесь Мартович, Тв., 1954, 17); б) (кому) примушувати мовчати; в) (кому) припинити поговір. — Аби позір від себе відвернути, обмовляє [Домніка] інших,.. гадає, що тим примкне губи людям (Ольга Кобилянська, II, 1956, 155).
3. неперех., до кого—чого. Ставати прибічником, послідовником кого-, чого-небудь. Багато видатних письменників, зв’язаних у минулому з буржуазією, примкнули до народу (Радянське літературознавство, 5, 1957, 81);
// тільки недок. Бути прибічником, послідовником кого-, чого-небудь. — Кажуть, ти примикав до націоналістів, — після паузи додав син (Микола Ю. Тарновський, День.., 1963, 96); Наприкінці 1918 року київські символісти, разом з літераторами, що примикали до них, створили літературне угруповання «Музагет» (Поезія і революція, 1956, 75).
4. до чого, тільки недок., неперех. Те саме, що прилягати 4. До двох боків хати.. примикають навіси господарського призначення (Дерев’яне зодчество України, 1949, 14).