ПРИМУРОК

ПРИ́МУРОК, рку, чол. Кам’яна прибудова з горизонтальною площиною, уступ біля чого-небудь; поперечний виступ на стінці печі, груби; карниз. Миску і ложку поставив [Завадовський] у кут на примурок залізної печі (Іван Франко, IV, 1950, 489); Свічка лізе на примурок Симеона і запалює ліхтар від лампади (Іван Кочерга, П’єси, 1951, 147); Каганець стояв на примурку (Олексій Кундзіч, Пов. і нов., 1938, 298).