ПРИМРУ́ЖЕНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до. примружити. Очі — темно-сині, трохи завжди примружені від короткозорості, майже прикрили довгі, пухнасті вії (Андрій Головко, II, 1957, 485).
2. у знач. прикм. З прикритими повіками. Він дивиться на Юлю хитруватим, примруженим оком (Олесь Донченко, V, 1957, 361); Єгор сів на колоді.. Глянув у небо, примруженими очима (Анатолій Шиян, Баланда, 1957, 77); * Образно. Син з подякою притиснувся до батька, і вони попростували додому по примружених завулках робітничого селища (Петро Панч, II, 1956, 477).