ПРИМОВЛЯТИСЯ, яюся, яєшся, недок., ПРИМОВИТИСЯ, влюся, вишся; мн. примовляться; док.
1. діал. Вступати в розмову; промовляти. — Кому воля, а кому неволя! — сумно одмовля дід. — Та вам же все рівно, діду: ви давно вже вільні, — примовивсь Грицько (Панас Мирний, II, 1954, 61).
2. діал. Говорити з ким-небудь, клопочучись за когось. — Тимоше! У Макухах дяк вмер, — оженись та й просися на його місце. Я за тебе примовлюсь (Марко Вовчок, VI, 1956, 234).
3. тільки недок. Пас. до примовляти. Іван Бриль зам’явся. Все старе, що примовлялося батьками й дідами до благословення, тепер неначе до пуття не йшло (Юрій Смолич, Мир.., 1958, 55).