ПРИМХА, и, жін.
1. Несподіване, нічим не обґрунтоване бажання як вияв чиєїсь неврівноваженості; каприз, забаганка. Годив [чоловік] кожній примсі слабої (Любов Яновська, I, 1959, 380); Її нетерплячка розбирає, як не зразу вгадують її бажання, її вередливі примхи (Мирніш, IV, 1955, 32); [Люба:] Дружба не таке почуття, що може розвіятись з доброго дива, з чиєїсь примхи (Іван Микитенко, I, 1957, 479); Колись поміщик феодал Потоцький даровими кріпаками вергав оці камінні брили, догоджаючи примхам молодої дружини Софії (Іван Ле, Право.., 1957, 99); * Образно. — Пан Бжеський теж постраждав від примх фортуни в тому поході (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 11);
// Свавільна вигадка на шкоду іншим. Не можу я забути того плачу наймитських дітей, що на їх очах, через примху Вейделіха, розтягали [поліцаї] землянки (Мирослав Ірчан, II, 1958, 411); [Коляндра:] Та хоч би Насправді був такий закон про світло! А то ж свавілля, примха воєводи, Щоб гроші брать (Іван Кочерга, П’єси, 1951, 134);
// Незрозумілий вчинок як дивацтво, вигадка. Де видано, де писано, щоб жінка жила нарізно від чоловіка? Я б її до стовпа на цілий місяць, як ту собаку, прив’язала… щодня сирицею маніжила… Я б з неї вибила міські примхи! (Панас Мирний, III, 1954, 116); — В тім-то й справа, що я — власниця будинку, від якого теж відмовилась. Але це моя персональна примха (Микола Руденко, Остання шабля, 1959, 344).
Потурати примхам чиїм — сприяти задоволенню або задовольняти чиїсь свавільні бажання. Заповзята мати до певного часу потурала примхам дочки, яка не хотіла покидати Київ та тітку Настю (Любомир Дмитерко, Розлука, 1957, 23).
2. тільки мн. Надмірність у розвагах, у предметах розкоші. — Про мене, їдь, — сказав Паляник до Василини, — тільки заробляй гроші не на свої дівоцькі примхи, а на оплату податів (Нечуй-Левицький, II, 1956, 35); Іноді їй здавалося, що син виріс егоїстом, себелюбцем. Не відмовляв собі в примхах (Петро Дорошко, Не повтори.., 1968, 207).
3. Предмет або деталь, що не має практичного значення і служить для прикрашання. Примх, іграшок і розкошей З-за кордону не везли; Не шпурляли дурно грошей, — Та в кого вони й були? (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 369); Той — до простої одежі звик, а другий — шовкову вподобав, та ще з усякими й примхами (Панас Мирний, IV, 1955, 300);
// Предмет розкоші. — О! Чай та сахар — зайві примхи задля наймички, — відповіла пані (Любов Яновська, I, 1959, 224).
Панська примха: а) те, що служить забавою для панів; вигадка. Задумана як панська примха, вона [Асканія] перестає бути лише примхою, пустою панською забавкою (Олесь Гончар, Таврія, 1952, 259); В кінці вулиці стояв високий будинок: то був театр — панська примха для розваги (Нечуй-Левицький, II, 1956, 206); б) (перев. мн.) властиві панам звички. Його демократизм так трудно було припасувати до панських примх, занадто дорогої одежі і т. ін., що я просто не няв [йняв] йому віри (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 253).
4. Властива кому-небудь незвичайна особливість у поведінці, характері, в звичаях і т. ін. Жінка ще не стара і багатого, і чесного роду; не чути було за нею ніякої примхи (Квітка-Основ’яненко, II, 1956, 180); Щира мусульманка, яка знала страх божий, вихована у давніх звичаях та забобонах, вона не могла вибачить чоловікові гяурських примх, вважала його мало не зрадником (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 135); — Моя стара та вдалася дуже богомільна,.. любить, щоб про неї казали: «Он як Андріїха — баба, так от богомільна…» І як хто взнав уже оцю її примху, то знай тільки грай отакої, так вона й сорочку останню скине та віддасть (Гнат Хоткевич, I, 1966, 90); * Образно. Свирид Яковлевич присідає над слідом і впевнюється, що, справді, пересунута шина залишила свої примхи на відтиску (Михайло Стельмах, II, 1962, 215).
5. перев. мн., перен. Певні вимоги щодо умов життя та певні уподобання тварини. Уляна посперечалася з старшим зоотехніком, який зауважив їй, що вона надто зважає на примхи закріплених за нею тварин (Олександр Копиленко, Сусіди, 1955, 35); Свинарка пильно стежить, щоб свиноматки поїдали всі корми, вона знає примхи кожної і відповідно змінює раціон (Колгоспник України, 7, 1956, 44);
// Певні вимоги рослини до умов росту, певні особливості росту. — Кожне дерево має свій характер, свої примхи… (Михайло Чабанівський, Стоїть явір.., 1959, 107);
// Певні відхилення в роботі механізму. Колишній машиніст на паровозі, Мотора — один на всю Петрівку міг давати лад колгоспному паровикові, один він знав його примхи, а стара, спрацьована «пихкалка» йому одному корилася (Іван Кириленко, Вибр., 1960, 291).
6. перев. мн., перен. Особливості вияву чого-небудь, несподівані відхилення в чомусь. Адже й весна — це неспокійний час Із грозами, дощами та вітрами, Із примхами та змінами щодня, Що серце хлібороба і поета Хвилюють, а то й мучать (Максим Рильський, III, 1961, 222); Художник у душі [Багрич], милувався безліччю кольорів, якими обарвлювався краєвид, залежно від примх погоди (Любомир Дмитерко, Обпалені.., 1962, 5); Красивий, спритний і хтивий лакуза за ревну службу був пожалуваний самою царицею патентом на чин сухопутного прапорщика. Тоді ж Стадницький, розуміючи примхи настрою і часу, вдарив чолом цариці на дворянство (Михайло Стельмах, I, 1962, 15); Добрива, особливо органічні, і висока культура землеробства протистоять примхам природи і забезпечують високу родючість полів (Хлібороб України. 7, 1970, 6); Примхи моди.