ПРИМІ́ТНИЙ, а, е.
1. Помітний, видний для ока. В куточку ледве була примітна дірка в другу маленьку печеру, де жив заєць з зайчихою (Нечуй-Левицький, III, 1956, 292); Високо-високо, під хмарами, летів цар птиць, ледве примітною точкою чорніючи в синяві (Гнат Хоткевич, II, 1966, 78).
2. Який виділяється з-поміж інших. Надто примітна постать була в Ничипора, ніякі лихоліття її не зігнули (Микола Руденко, Остання шабля, 1959, 442);
// Який чимсь відзначається; характерний. Восьма п’ятирічка.. примітна, зокрема, тим, що шлях до здешевлення зерна, цукрових буряків, молока і м’яса лежав через впровадження госпрозрахунку (Радянська Україна, 22.I 1971, 2); Примітним явищем в українській літературі останніх років є поява значної кількості історичних романів і повістей (Літературна Україна, 24.VI 1966, 2).