ПРИМІ́СТ, мосту, чол.
1. Дерев’яний настил збоку вулиці для пішоходів; тротуар. Біля дверей лавки, на примості, сидить на дзиглику Микишка з газетою в руці (Марко Кропивницький, IV, 1959, 77).
2. Причал для порома. Піщаний берег Дніпра. Кущі, лози, далі очерети. В глибині рибальський курінь і неводи, ближче приміст до парома (Марко Кропивницький, III, 1959, 88).
3. Те саме, що п’єдестал. Метью Фільдінг великою палицею своєю збиває статую з примосту, вона падає і розбивається (Леся Українка, III, 1952, 84).