ПРИМІШУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРИМІШАТИ, аю, аєш, док., перех.
1. Додавати що-небудь до чогось, перемішуючи; додавати якусь домішку до чогось. Четверо шляхтичів зустріли гостей біля входу. Двоє тримали великі срібні миски, а двоє — високі глеки з водою, до якої примішали східних пахощів (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 95);
// у сполуч. із сл. голос, перен. Приєднуватися до чийогось співу. Хлопці вертаються додому, співають ту пісню, а дівчата десь обзиваються за черешнями, примішують свої дзвінкі голоси (Нечуй-Левицький, III, 1956, 315);
// перен. Вставляти певного стилю слова, фрази і т. ін. в свою мову. Копронідос. в розмові примішував великоруські слова й шепеляв (Нечуй-Левицький, III, 1956, 364).
2. перен. Робити кого-небудь причетним до чиєїсь справи, до чогось; вплутувати кого-небудь в якусь справу. [Рябина:] А з якої рації ти мою дитину примішуєш до того урвителя та бунтівника? (Іван Франко, IX, 1952, 55);
// Пов’язувати що-небудь з чимсь. — Ти знову до моїх почуттів примішуєш багатство (Михайло Стельмах, I, 1962, 402).