ПРИМІР

ПРИМІ́Р, у, чол., розм., заст. Те саме, що приклад1 Колгоспний двір усякому двору примір (Українські народні прислів’я та приказки, 1955, 356); Заохотив мене до писательства також примір товариша Ісидора Пасічинського, котрий ще в нижчій гімназії почав друкувати свої вірші (Іван Франко, I, 1955, 13); Примір не довго б показати, — Та — цур йому. Нащо чіпать… (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 39).