ПРИМІ́ЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до примітити. Розмова з прислугою, Христина, досі не примічена ним, врода — все те, мов живе, ставало перед ним (Панас Мирний, III, 1954, 207); Обидва вони були примічені королем і тому підкреслено грузько сиділи в стильних кріселках (Петро Панч, Гомон. Україна, 1954, 47);
// примічено, безос. присудк. сл. — Потім скажу, а зараз не можу. Наперед не слід нічого казати — є приміта така… Не пощастить, не вдасться. Давно примічено… (Любов Яновська, I, 1959, 440).
ПРИМІЧЕНИЙ
Тлумачення слова