ПРИМЕРХАТИ

ПРИМЕРХАТИ, ає, недок., ПРИМЕРХНУТИ і рідко ПРИМЕРХТИ, хне; мин. ч. примерх, ла, ло; док. Ставати менш яскравим, тьмянішим (про світло, вогонь, жар). Жаринки, примерхаючи і швидко гаснучи, падали на аркуш міді на підлозі біля каміна (Леонід Первомайський, Невигадане життя, 1958, 276);
//  Втрачати чіткі обриси, барви; затьмарюватися. Обвіяний хвищею, город примерх, Насуплено горбляться площі столиці (Микола Бажан, Роки, 1957, 247); Згусла сутінь, примерхла дорога, сніжок рясно сипле (Костянтин Гордієнко, Чужу ниву.., 1940, 29);
//  Ставати темнішим. Примерхли барвінково-сині І урочисті небеса (Леонід Первомайський, I, 1958, 259);
//  перен. Втрачати силу свого вияву; слабшати. Закипить у грудях часом, Ремство збурить душу, Але швидко пал примерхне, Нишком терпіть мушу (Павло Грабовський, I, 1959, 522); О, як примерхає і гасне Тепло її уст і жаринки очей (Леонід Первомайський, II, 1958, 393).