ПРИЛАТУВАТИ

ПРИЛАТУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРИЛАТАТИ, аю, аєш, док., перех. Пришивати латку до чого-небудь. — Вона в мене така робітниця, — ніжно вихваляла вона дівчинку. — Чи пасти, чи дітей бавити, чи й латку прилатати, — все вміє… (Олесь Гончар, Таврія, 1952, 109);  * Образно. Моя стаття .. вийде ще більш, неповною, бо я огляділась уже запізно, що мені бракує деяких важних оригіналів, та вже дещо з пам’яті прилатала, а дещо обминула, хоч тямлю, що се негаразд (Леся Українка, V, 1956, 432).
♦ Ні пришити, ні прилатати — не до ладу. Все думає [товариш], .. а часом як що скаже, то ні пришити, ні прилатати (Іван Франко, I, 1955, 350).