ПРИКИ́НУТИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до прикинути 1. Вийшовши, не зважиться [Тихович] повернути у хату, щоб знов не почути на собі докірливого погляду, не побачити нещасного діда, прикинутого йому, як винуватцеві недолі цілої родини… (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 222); Вдома її чекала прикинута на сусідку Льоля (Леонід Первомайський, Материн.. хліб, 1960, 36);
// прикинуто, безос. присудк. сл. Далі разом з Теодозею повела [хазяйка] розмову про Варшаву, про Петербург. Прикинуто було кільки слів навіть про Париж і французькі моди (Нечуй-Левицький, I, 1956, 170).
ПРИКИНУТИЙ
Тлумачення слова