ПРИКИ́ДАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до прикидати. За розпечене залізо ніяк було взятися — вкручували [робітники] цепами, витягали прикидані цеглою шкиви, поршні (Костянтин Гордієнко, Цвіти.., 1951, 33); Вона сама уважно придивлялась до міжрядь: справді, і тут і там бур’ян був тільки прикиданий землею (Колгоспник України, 7, 1958, 27); Про те говорила недокрита стеля, сяк-так прикидана бур’янами та трухою, запліт для призьби не набитий, не обмазаний (Панас Мирний, IV, 1955, 205).
ПРИКИДАНИЙ
Тлумачення слова