ПРИКРУ́ЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до прикрутити. Довгі, спущені донизу вуса в прикрученими до них оригінальними залишками бороди збільшували враження запорозької романтики (Іван Ле, Право.., 1957, 222); Цупко тримав меч Мефодій, та вже нічого не міг вдіяти, руки були міцно прикручені до тулуба (Антон Хижняк, Д. Галицький, 1958, 380); Лампа в їдальні прикручена була (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 296).
ПРИКРУЧЕНИЙ
Тлумачення слова