ПРИКО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до прикувати. Гак і помер [дід] у тих рудниках, прикований до тачки під землею (Василь Кучер, Трудна любов, 1960, 228); Тільки взявся за кварту, приковану до бочки на ланцюжку, як вже за мною почувся вкрадливий, кошачий голос: — Добра вода? (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 428); [Д. Жуан:] З нагірного шпиля людині видко простори вільні, та вона сама прикована до площинки малої, бо леда крок — і зірветься в безодню (Леся Українка, III, 1952, 358); Я знову тут, прикований красою Твоїх розкош [розкошів], безкраїй [безкраїх просторів] чарівних, І знов твоїм простором вільним гою Вогонь душі, отруту ран чумних… (Михайло Старицький, Ноот. тв., 1958, 108); Чому ж вона мовчить? Знає ж добре, що він у цій війні прикований до Чорного моря. Знає Наталка, а от голосу не подає (Василь Кучер, Голод, 1961, 194); Очі усіх приковані до спокійного.. обличчя Раусліта (Вадим Собко, Любов, 1935, 73);
// приковано, безос. присудк. сл. Одним залізом за поперек його взято і до стіни ланцюгом приковано (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 187).
Прикований (прикована) до ліжка — змушений (змушена) дотримуватися тривалого постільного режиму через хворобу. Наум Харитонович, хоч і хворів останній час, і часто лежав, прикований до ліжка, цікавився громадськими справами, як і раніш (Андрій Головко, II, 1957, 584); Прикований до праці — змушений постійно працювати. Стане нашому селянинові добре жити, як буде він мати добрі школи, як не буде прикований до ненастанної праці (Василь Стефаник, III, 1954, 33); Стати (станути, зупинитися і т. ін.), наче (мов, як і т. ін.) прикований (прикована) — стати нерухомо. Закрутилося, заблищало усе перед очима; Вова став на порозі, як прикований (Степан Васильченко, I, 1959, 87); Вона знову станула, наче прикована, а її очі засвітились чудно (Ольга Кобилянська, I, 1956, 88); Стояти (сидіти), наче (мов, як і т. ін.) прикований (прикована) [до місця і т. ін.] — стояти або сидіти нерухомо. З переполошеним видом, блідий і ніби прикований до кам’яного тротуару, стояв [Стоколоса] на розі вулиці (Іван Франко, II, 1950, 300); Вона сиділа, мов прикована до місця, і великими гарячими очима дивилась перед собою (Петро Колесник, Терен.., 1959, 362).
♦ Мов (наче, як і т. ін.) прикований (прикована) до ганебного стовпа — зганьблений.
ПРИКОВАНИЙ
Тлумачення слова