ПРИКОВ

ПРИКО́В, у, чол., розм. Те саме, що ланцюг.
 На прикові — прикований ланцюгом. Мене, Йвана Потоцького, Кроля польського, Три дні на прикові Край пушки держав [гетьман Хмельницький], Ані пить мені, ні їсти не дав (Українські народні думи.., 1955, 123); — Хіба ж дворак на прикові? — кажу. — Хіба йому не вільно інколи погуляти? (Марко Вовчок, VI, 1956, 316); [Друга [дівчина]:] Ой паночку, десь зникла з льоху золота грамота! Куди зникла? Вона ж була на прикові, на замках залізних? (Степан Васильченко, III, 1960, 393).