ПРИКОНЕ́ЧЧЯ, я, сер., рідко.
1. Кінець, край чого-небудь. У протоці тісній проривається море шалене І відділя острівне приконеччя і край Італійський (Микола Зеров, Вибр., 1966, 145).
2. Заключна частина чого-небудь. Уся зима була тепла, а приконеччя дуже холодне (Словник Грінченка).