ПРИКОЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПРИКОЛОТИ, олю, олеш, док., перех.
1. Прикріплювати що-небудь до чогось, проколюючи. [Живка:] Ці квіти — знак великої радості. Я збережу їх. А цю червону я приколю тобі на груди (Олександр Левада, Нові п’єси, 1956, 121); Пагони .. троянд зв’язують [на зиму], укладають на листя і приколюють до землі шпильками (Колгоспник України, 10, 1960, 33); Старший конюх колгоспу, мов на велике свято, поверх піджака приколов на груди срібну медаль Всесоюзної сільськогосподарської виставки (Степан Чорнобривець, Потік.., 1956, 201); Вона сіла за стіл і, розгорнувши класний журнал, зробила перекличку. Потім приколола кнопками на стіні розклад уроків (Олесь Донченко, Ю. Васюта, 1950, 22).
2. Убивати кого-небудь, проколюючи тіло багнетом, кинджалом і т. ін. Евріал к йому підкрався І просто в рот кинджал уткнув, І приколов його (Іван Котляревський, I, 1952, 226); Хоч як метушились конвоїри, скільки не гупали прикладами, скільки не нахвалялись приколоти багнетами, полк поворот проминув і попрямував слідом за комітетом (Юрій Смолич, Мир.., 1958, 361); Кожної хвилини знепритомнілий міг очуняти.. Роман уже кинувся до нього з наміром приколоти, але почув тупіт копит позад себе (Андрій Головко, II, 1957, 611).