ПРИХИСТИТИ, ищу, истиш, док., перех., розм.
1. Надати притулок кому-небудь. — Лишилася сиротою, хто мені сказав ласкаве слово, хто приголубив? Тітка прихистила, й за те спасибі, а все ж спробувала б ти в неї пожити! (Олесь Донченко, V, 1957, 290); [Гаральд (цілує край її сукні):] Тобі клянусь служити чесно й твердо, — Чи прихистиш вигнанця, Інгігердо? (Іван Кочерга, Я. Мудріш, 1946, 24); Він уважав за свій обов’язок допомагати цій сім’ї, що прихистила його в себе, оточила турботами і ласкою (Володимир Гжицький, Вел. надії, 1963, 23).
2. Захистити, сховати кого-небудь від чогось. Самі ж бульдозеристи тим часом збились у затінку, під польовим вагончиком.. Тінь від вагончика така куца, що не може прихистити всіх (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 70); Не цвістимуть більше в Новій Скваряві черешні, не прихистять уже закоханих, не вабитимуть захопленого дитячого зору (Літературна Україна, 31.V 1968, 2).
3. рідко. Прийняти що-небудь для збереження, схову. — Чи нема де в вас прихистити та переховати крадену пшеницю на якийсь там час? (Нечуй-Левицький, III, 1956, 172).
4. рідко. Певними діями допомогти здійсненню чого-небудь; прикрити. Ті троє.. бігли слідом за князем трохи оддаля, щоб на випадок загрози прихистити його відступ (Павло Загребельний, Диво, 1968, 514).