ПРИХИ́ЛИЩЕ, а, сер., розм., рідко. Те саме, що притулок 1. [Циган:] Дядько Любчин, Панько Шереперя, взяв Любку до себе, бо нема їй прихилища (Українські поети-романтики.., 1968, 454); Цей світ — прихилите для звірів і людей, Світань і сутінків стобарвний мавзолей (Василь Мисик, Біля криниці, 1967, 318).
ПРИХИЛИЩЕ
Тлумачення слова