ПРИХО́ЖИЙ, а, е, розм.
1. Який прийшов звідкись; немісцевий, чужий. Прихожі люди, припадаючи коліньми на камінь, нахилялись і пили воду (Нечуй-Левицький, I, 1956, 197);
// у знач. ім. прихожий, жого, чол. Той, хто прийшов звідкись; немісцева, чужа людина;
// Який прийшов куди-небудь, до когось;
// у знач. ім. прихожий, жого, чол. Те саме, що відвідувач. Двоє дверей [в хатині] проводили прихожого — одні в світлицю, другі в кухню (Панас Мирний, I, 1954, 205); — А, добрий день, докторе! — скрикнув прихильно пан з великою бородою і, не встаючи з крісла, простяг прихожому свою руку на привітання (Іван Франко, IV, 1950, 171).
2. Який є передпокоєм. Треба було перейти батькову спальню, що заразом служила їдальнею, і середній, прихожий покій (Іван Франко, III, 1950, 460);
// у знач. ім. прихожа, жої, жін. Те саме, що передпокій 1. Перша кімната буде прихожа; друга — прийомна, третя — зала (Нечуй-Левицький, I, 1956, 161); У прихожій було п’ять окремих електричних лічильників (Остап Вишня, I, 1956, 114).