ПРИКАЗКО́ВИЙ, а, е. Стос. до приказки. А може, як справжнього щастя зазнає [Гордій].., то якось воно й та відмова наблизиться до його. А може? — казав він сам собі, добре розуміючи, що се та приказкова соломина, що за неї хапається людина втопаючи (Борис Грінченко, II, 1963, 111);
// Такий, як у приказці. З другого боку, закінчення поезій Шевченка часто мають підсумовуюче приказковий характер (Курс історії укр. літ. мови, I, 1958, 231).
ПРИКАЗКОВИЙ
Тлумачення слова