ПРИКА́ЖЧИКІВ, кова, кове, іст., заст. Прикм. до прикажчик; належний прикажчикові. Нічого страшного ні в голосі, ні в обличчі, ні в постаті прикажчиковій у ту хвилину не було (Любов Яновська, I, 1959, 420); — Федоре, панів куме! Іди подивися, до якого шлюбу твою дочку наряджають! — гукала на весь садок прикажчикова жінка (Панас Мирний, IV, 1955, 235).
ПРИКАЖЧИКІВ
Тлумачення слова