ПРИКА́ЖЧИЦЯ, і, жін., іст.
1. Жіночий рід до прикажчик 2. — Була я скрізь і по гошпиталях [госпиталях], і по богадільнях, заходила й в магазини, думала стати за прикажчицю абощо (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 277).
2. Дружина прикажчика. [Вустя:] Прибігла за зонтиком, бо ми оце зараз ідемо з прикажчицею до попаді в гості (Марко Кропивницький, II, 1958, 221).