ПРИЙШЛИЙ, а, е.
1. Який прийшов, увійшов куди-небудь. До Золотарепків, до яких раніше майже ніхто не заходив, тепер щовечора зазирали сусіди чи й так собі — прийшлі люди (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 158);
// Який прибув звідкись, не місцевий. Що зібрало ці всі будинки докупи? ..Може, прийшлий Тімур побоявся сюди йти через ріку, і через це — місце на ріці запахло першим димом людської оселі? (Юрій Яновський, I, 1958, 177); Про скорочення поповнень робітничого класу вихідцями з села можна судити також на підставі даних про осідання прийшлого населення в містах (Український історичний журнал, 1, 1960, 51);
// Який з’явився серед споріднених чимсь людей з іншого середовища. Саме в цих, непролетарських, прийшлих, випадкових групах по заводських колективах [Одеси] і знаходили для себе підпори в дні Жовтневого перевороту меншовики, есери та анархісти (Юрій Смолич, V, 1959, 110);
// у знач. ім. прийшлий, лого, чол.: а) той, хто прийшов, увійшов куди-небудь. Господиня поралася біля печі, теж не звертаючи уваги на прийшлого (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 185); б) той, хто прибув звідкись, не місцевий. Туземці добре зустріли прийшлих.
2. заст. Майбутній. Михайло, помагаючи дідові, радив рушницю придбати добру на прийшлі часи і в думці вже націлював у ведмедя страшного з великою втіхою (Марко Вовчок, I, 1955, 343); Хоть прийшлий рік і нам такую ж долю зготовить, сміло йдем в війні за волю! (Іван Франко, XIII, 1954, 81); І так мені хочеться бути разом з Вами.. Ну, та на це літо маєте відпустку, а на прийшле — не одкараскаєтесь од мене, хоч би й хотіли (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 274).