ПРИЙМЕННИК

ПРИЙМЕ́ННИК, а, чол., грам. Незмінне службове слово, що вказує на відношення керованого іменника, а також займенника і числівника до керуючого слова. Прийменники бувають прості або первісні (в, на, при, під, над і т. д.) і складені (попід, поміж, поза, з-під) (Словник лінгвістичних термінів, 1957, 137); Зрозуміло, що не можуть виступати в ролі логічних центрів службові частини мови — прийменники й сполучники, які не мають самостійного значення, а служать для виявлення відношень та зв’язків між словами (Художнє читання.., 1955, 106).