ПРИГИНАТИСЯ, аюся, аєшся, недок., ПРИГНУТИСЯ, нуся, нешся, док. Нагинатися, нахилятися до чого-небудь (про живих істот). Пригинаються до крісел поодинокі постаті запізнілих делегатів (Євген Кротевич, Сини.., 1948, 6); Джмелик, пригинаючись, побіг поміж деревами, заходячи партизанам у тил (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 536); Вовк пригнувся, поглядає, Здобич вибирає… (Степан Руданський, Тв., 1956, 176); Пригнувся старий, бачить — на греблі Максим (Микола Куліш, П’єси, 1960, 92);
// Злегка нахилятися, нагинатися (про рослини). Круто повернувши на розі біля скверу, машина зачепила молоде деревце. Воно пригнулося, затремтіло коокним листочком і знову випросталося (Семен Журахович, Вечір.., 1958, 395); Голос сопілки покотився тепер вільно дрібними хвильками понад пахучими травами, і трави пригнулись, слухаючи (Володимир Гжицький, Чорне озеро, 1961, 153);
// Згорблюватися (про спину, плічі). Чоло переоралося морщинами, пригнулися плечі (Антін Крушельницький, Буденний хліб.., 1960, 103);
// Згинати спину під тяжкою ношею або від важких переживань. І піду, як Микула, пригнусь, потемнію від ноші, Висхну, спрагою битий, можливо, впаду (Андрій Малишко, Звенигора, 1959, 100); Раніше, бувало, вулицею йде [Когут] ставний, гордовитий, а зараз пригнувся, говорити став тихіше, все скаржиться на простуду (Іван Цюпа, Назустріч.., 1958, 399);
// перев. док., перен. Втратити впевненість у собі, силу, стійкість. Він не був ні славолюбом, ні грошолюбом, ні хитруном, ні тим, що може під ударом одразу ж пригнутися чи сплюгавити душу (Михайло Стельмах, Правда.., 1961, 49).
ПРИГИНАТИСЯ
Тлумачення слова