ПРИГРІТИЙ

ПРИГРІ́ТИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до пригріти. В куточку біля паркана лежав присипаний снігом невеличкий горбок звичайної глини. Рудий вершечок його, пригрітий сонцем, витикався з-під снігу вогкою лисиною (Іван Микитенко, II, 1957, 231); Малий і хворий я лежав, Пригрітий теплою рукою Моєї матері (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 260); Пригрітий і приласканий новими хазяями, змінивши петлюрівські шаровари на французьке галіфе, Ліснобродський незабаром з’явився із своїми молодцями на Перекопі (Олесь Гончар, II, 1959, 70);  * Образно. Мріє куток рідний, де я тратив літа, Гасла душа в путах, щастям не пригріта (Павло Грабовський, I, 1959, 253).