ПРИГОВОРИТИ, ворю, вориш, док., перех.
1. діал. Домовити (у 2 знач.). — Молодим дуже приговорив я тебе служити в мене і обіщався, коли будеш мені вірно і чесно служити, не зоставити тебе (Квітка-Основ’яненко, II, 1956, 351).
2. діал. Підмовити. Приговорила [Оригака] одного кума випросити в управителя невеличкий шматочок цілини зараз біля Горішка, буцім для себе (Панас Мирний, IV, 1955, 211).
3. заст. Постановити, ухвалити. Високі радники приговорили, і король Яп-Казімір повелів: до початку кампанії.. власну чернь у себе за спиною приборкати (Натан Рибак, Переяславська Рада, 1953, 211).