ПРИГОВО́РЮВАТИ, юю, юєш, недок., перех. і неперех., розм. Говорити, супроводжуючи якусь дію. — Дай вам, господи, і з роси, і з води, — приговорювала Мартоха, кланяючись (Леся Українка, III, 1952, 673); Мати допомагала йому одягатись. — Який же ти легкий став, сину, — приговорювала вона. — Здається, на руках би, як маленького, до самих Криничок несла (Олесь Гончар, II, 1959, 135);
// заст. Промовляти слова туги над померлим. І як же то дуже голосили і жалібно приговорювали над Трохимом! (Квітка-Основ’яненко, II, 1956, 418).
ПРИГОВОРЮВАТИ
Тлумачення слова