ПРИГОВІ́РКА, ПРИГОВОРКА, и, жін., розм., рідко.
1. Те саме, що приговір 1. Сипле [Тьоркін] жарти, приговірки, Сам же й вусом не моргне (Сергій Воскрекасенко, Взагалі.., 1948, 122); [Терпилиха:] Оттак все вона — приговорками та одговорками і вивертається (Іван Котляревський, II, 1953, 20).
2. Те саме, що приказка. Трухнув [опришок] головою, повторяючи свою любиму приговірку: — Все байка — коби лиш ми здорові! (Гнат Хоткевич, II, 1966, 126); От з такого-то Нархімового снідання пішла меж людей і приговорка (Квітка-Основ’яненко, II, 1956, 477).