ПРИГОЛІ́В’Я, ПРИГОЛО́В’Я, я, сер., розм. Те саме, що узголів’я. Тепер вона побачила людину.. — ця людина була біля неї, зовсім близько біля приголів’я (Юрій Смолич, Прекрасні катастрофи, 1956, 87); Зглянься і біль оджени од коханої дівчини, Фебе, Зглянься ласкаво і стань край приголов’я її (Микола Зеров, Вибр., 1966, 290).
ПРИГОЛІВ’Я
Тлумачення слова