ПРИГНИ́ЛИЙ, а, е, розм. Дієпр. акт. мин. ч. до пригнити, пригнисти. Юрко відвалив камінь з пригнилої тертиці на даху (Марко Черемшина, Тв., 1960, 58); Він висипав пепінки на жовту солом’яну мату, далі сів біля них, почав перебирати, відкладаючи вбік червиве чи пригниле [яблуко] (Євген Гуцало, Скупана.., 1965, 104).
ПРИГНИЛИЙ
Тлумачення слова