ПРИГНУ́ТИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до пригнути. Вони стояли на греблі біля самого шлюзу і дивилися, як срібна стьожка води спокійно котиться по густій зеленій щітці пригнутого до землі верболозу (Михайло Чабанівський, Тече вода.., 1961, 183); Захистити пагони малини від обмерзання можна, якщо їх пізно восени пригнути до землі. Кінці пригнутих пагонів зв’язують шпагатом (Колгоспник України, 10, 1960, 33).
2. у знач. прикм. Який пригнувся, нахилився. Гарячі жнива. Біліють скрізь сорочки пригнутих женців (Степан Васильченко, II, 1959, 165).