ПРИ́ГЛУХИЙ, а, е. Те саме, що глухуватий 1. Проповідник, старий Вінцентій,.. чоловік предобродушний і приглухий (Іван Франко, IV, 1950, 256); Павло Григорович Чкалов, після тридцяти років роботи в затоні, як і багато казанярів — «глухар», приглухий — від безнастанного грюкання всередині казанів (Олександр Ільченко, Звич. хлопець, 1947, 10).
ПРИГЛУХИЙ
Тлумачення слова