ПРИГЛУХУВАТИЙ, а, е, розм. Те саме, що глухуватий 1. При столі.. сидять старий Пльзе, його стара жінка, сліпа й приглухувата, її син Готліб і невістка (Леся Українка, IV, 1954, 245); * Образно. — Скільки на світі емоційно приглухуватих чи й зовсім глухих, і ти, о святе мистецтво, не можеш, достукатись в бетонові бункери їхніх душ (Олесь Гончар, Циклон, 1970, 150).
ПРИГЛУХУВАТИЙ
Тлумачення слова