ПРИ́ГІР, гору, чол. Те саме, що пригірок. Іде чернець у Вишгород На Київ дивитись, Та посидіть на пригорі, Та хоч пожуритись (Тарас Шевченко, II, 1953, 37); Шумує ярмарок.. Проти нього, на пригорі, поміж старих сосен палає в малиновому пожарі дача (Степан Васильченко, II, 1959, 218).
ПРИГІР
Тлумачення слова